arrow_backEmergency WASH

S.16 Біогазовий реактор

Біогазовий реактор може ефективно обробляти різні види стічних вод. Це технологія анаеробної обробки, в результаті якої утворюється зброджений мул (зброджений органічний осад), що можна використовувати як добриво, та біогаз, який можна використовувати як джерело енергії. Біогаз – це суміш метану, діоксиду вуглецю та інших газових домішок, яку можна перетворити на тепло, електроенергію чи світло D.7 .Загальна назва суміші газів, що виділяються в результаті анаеробного розкладання органічного матеріалу. Біогаз містить метан (50-75 %), вуглекислий газ (25-50 %) і різні кількості азоту, сірководню, водяної пари та інших компонентів, залежно від вихідного матеріалу. Біогаз можна збирати і спалювати в якості палива (наприклад, пропан).

Біогазовий реактор – це герметична камера, яка сприяє анаеробному біорозкладанню чорної води, мулу та/або відходів. Обробка стічної води відбувається, коли вона потрапляє до біореактора для виробництва біогазу. Вхідні продукти біологічно розкладаються в активному шарі мулу всередині біореактора. Зброджений мул випускається з місця переливу на рівні поверхні землі. Камера також сприяє збору біогазу, утвореного під час процесів ферментації в реакторі. Зброджений органічний осад є багатим на органіку та поживні речовини, і його відносно легко висушити та управляти ним.

Загальна назва суміші газів, що виділяються в результаті анаеробного розкладання органічного матеріалу. Біогаз містить метан (50-75 %), вуглекислий газ (25-50 %) і різні кількості азоту, сірководню, водяної пари та інших компонентів, залежно від вихідного матеріалу. Біогаз можна збирати і спалювати в якості палива (наприклад, пропан).Див. [S.16] та [T.4] (Син.: Анаеробний реактор)Твердий та/або рідкий матеріал, що залишається після анаеробного розкладання.

Проєктні міркування

Біогазові реактори можна будувати як біореактор зі фіксованим чи плаваючим куполом. У разі використання фіксованого куполу об’єм реактору є постійним. У процесі того, як генерується газ, він чинить тиск і зміщує шлам догори в розширювальну камеру. Коли газ відводять, шлам знову стікає у реактор. Тиск можна використовувати для транспортування біогазу через труби. У разі використання плаваючого куполу купол піднімається та опускається разом із утворенням та відведенням газу. Як альтернативний варіант купол може розширюватися (подібно до повітряної кулі). Період гідравлічного утримання в реакторі повинен становити як мінімум 15 днів у теплому кліматі та 25 днів у помірному кліматі. У випадку дуже патогенних вхідних продуктів слід розглядати можливість використання періоду гідравлічного утримання у 60 днів. Розміри можуть варіюватися від 1 000 л для однієї сім’ї до 100 000 л для застосування в інституційних чи громадських туалетах. Оскільки виробництво збродженого органічного осаду є неперервним, повинні бути передбачені механізми зберігання, використання та/або транспортування від об’єкту.

Загальна назва суміші газів, що виділяються в результаті анаеробного розкладання органічного матеріалу. Біогаз містить метан (50-75 %), вуглекислий газ (25-50 %) і різні кількості азоту, сірководню, водяної пари та інших компонентів, залежно від вихідного матеріалу. Біогаз можна збирати і спалювати в якості палива (наприклад, пропан).

Матеріали

Біогазовий реактор може бути виготовлений із цегли, сталі, піску, кабелів для конструкційної міцності (наприклад, сітка з дроту), гідрофобної цементної добавки (для ізоляції), водопровідних труб та арматури, клапану та фабричної газовивідної труби. Фабричні рішення включають геомішки, армовані модулі зі скловолокна, формовані блоки, та їх можна придбати у спеціалізованих постачальників.

Загальна назва суміші газів, що виділяються в результаті анаеробного розкладання органічного матеріалу. Біогаз містить метан (50-75 %), вуглекислий газ (25-50 %) і різні кількості азоту, сірководню, водяної пари та інших компонентів, залежно від вихідного матеріалу. Біогаз можна збирати і спалювати в якості палива (наприклад, пропан).Див. [S.16] та [T.4] (Син.: Анаеробний реактор)

Застосовність

Ця технологія підходить для обробки побутових стічних вод, а також стічних вод таких установ, як лікарні та школи. Вона не підходить для фази гострого реагування на надзвичайну ситуацію, оскільки для запуску біологічних процесів потрібен час. Ця технологія є особливо доречною у сільських районах, де можна додавати гній тваринного походження та існує потреба у використанні збродженого органічного осаду в якості добрива та в газові для приготування їжі. Біогазові реактори також можна використовувати для стабілізації мулу з ямних туалетів ( S.3 , S.4 ). Біогазовий реактор часто використовується як альтернатива септику S.13 , оскільки він забезпечує подібний рівень обробки, але з додатковою перевагою у вигляді біогазу. Проте неможливо досягнути значного виробництва біогазу, якщо чорна вода є єдиним вхідним продуктом або якщо температура повітря в навколишньому середовищі становить менше 15 °C.  Не слід додавати сіру воду, оскільки вона суттєво зменшує період гідравлічного утримання. Біогазові реактори є менш доречними в холоднішому кліматі, оскільки рівень перетворення органічної речовини в біогаз є дуже низьким. У результаті цього період гідравлічного утримання має бути довшим, а проєктований об’єм потрібно суттєво збільшити. Попри те, що біогазові реактори є водонепроникними, не рекомендовано споруджувати їх у районах із високим рівнем підземних вод та в районах, де часто трапляються повені.

Загальна назва суміші газів, що виділяються в результаті анаеробного розкладання органічного матеріалу. Біогаз містить метан (50-75 %), вуглекислий газ (25-50 %) і різні кількості азоту, сірководню, водяної пари та інших компонентів, залежно від вихідного матеріалу. Біогаз можна збирати і спалювати в якості палива (наприклад, пропан).Див. [S.16] та [T.4] (Син.: Анаеробний реактор)

Експлуатація та технічне обслуговування

Для запуску реактору його потрібно заселити анаеробними бактеріями, наприклад, шляхом додавання коров’ячого гною чи мулу з септику. Зброджений органічний осад потрібно часто видаляти із місця переливу. Частотність залежатиме від об’єму резервуару по відношенню до конценрації твердої фази на вході, кількості неперетравлюваних твердих часток та температури навколишнього середовища, а також використання та характеристик системи. Потрібно регулярно здійснювати контролювати утворення і використовувати газ. Водні пастки потрібно регулярно перевіряти, а також потрібно чистити клапани і газопровід задля попередження корозії і витоку. Залежно від проєкту та вхідних продуктів реактор потрібно випорожнювати та чистити кожні 5 – 10 років.

Твердий та/або рідкий матеріал, що залишається після анаеробного розкладання.

Здоров’я та безпека

Зброджений органічний осад частково знезаражений, проте все одно пов’язаний із ризиком поширення інфекцій, тому під час вилучення збродженого органічного осаду працівники мають бути в належному особистому захисному спорядженні. Залежно від кінцевого використання випорожнена рідина та мул потребують подальшої обробки перш ніж їх можна буде використовувати в сільському господарстві. Чищення реактору може становити загрозу для здоров’я, і потрібно вживати належних заходів безпеки (належне особисте захисне спорядження). Також є загрози, пов’язані із легкозаймистими газами, проте ризики є такими самими, що і у випадку природного газу. Додаткові ризики, що стосуються джерела походження газу, відсутні. 

Твердий та/або рідкий матеріал, що залишається після анаеробного розкладання.

Витрати

Витрати на цю технологію коливаються від низьких до середніх як стосовно капітальних інвестицій, так і експлуатаційних витрат. Проте потрібно враховувати додаткові витрати, пов’язані з повсякденною експлуатацією реактору. Громадські установки зазвичай є більш економічно вигідними, допоки рівень їх прийняття громадою є високим. Витрати на розбудову спроможностей і навчання операторів та користувачів потрібно закладати в бюджет, допоки обізнаність не буде високою.

Соціальні міркування

Соціальне прийняття може бути викликом для громад, які не знайомі з використанням біогазу чи збродженого органічного осаду. Соціальну єдність можна забезпечити завдяки спільному управлінню та спільним перевагам використання біогазових реакторів (газ і добриво), проте також існує ризик того, що переваги розподіляються нерівномірно серед користувачів, що може призвести до конфлікту. 

Ключові критерії прийняття рішень

Вхідні продукти

Чорна вода
Екскременти
Органіка
Мул

Вихідна продукція

Біогаз
Мул

Екстрена фаза

Стабілізація +
Відновлення + +

Складні ґрунтові умови

Рівень застосування / масштаб

Побутовий + +
Околиці + +
Громадський +

Водні та сухі технології

На водній основі та сухий

Рівень управління

Побутовий + +
Спільний доступ + +
Місто + +

Технічна складність

Середній

Потрібне місце

Середній

Цілі та основні функції

Локалізація екскрементів. Стабілізація мулу. Видобуток біогазу.

Сила і слабкість

  • Зменшені витрати на управління твердими відходами і витрати на транспортування фекального мулу
  • Виробництво продуктів, якими можна користуватися – газу та добрива
  • Довгий строк експлуатації (надійна технологія)
  • Потрібне експертне проєктування та кваліфіковане спорудження
  • Неповне усунення патогенів, зброджений органічний осад може потребувати подальшої обробки
  • Обмежене виробництво газу при температурі до 15 ˚C і за умови використання лише чорної води
  • Середній рівень інвестиційних витрат
arrow_upward