Систему постачання питної води можна графічно зобразити як послідовність функціональних груп, які можна об’єднати разом у різних комбінаціях. Усі компоненти системи – від джерела до споживання – є частиною цієї послідовності та розглядаються далі. Шість функціональних груп представлені кодованими кольором колонками таким чином: Джерело, Збір, Видобуток, Очищення, Транспортування/Розповсюдження, Очищення води в домашніх умовах та безпечне зберігання.
Перш ніж може розпочатися експлуатація, потрібно визначити джерело води. На гострому етапі надзвичайної ситуації обране джерело води може не бути ідеальним (наприклад, з огляду на якість води), але його все одно може бути обрано через інші переваги (такі як близькість та/або доступність). У ході стабілізації надзвичайної ситуації може з’явитися більше часу для розробки сталих альтернативних джерел (наприклад, джерело підземних вод [S.5], які потребують менш постійного очищення, або джерело [S.6], яке підпадає під дію гравітації, що забезпечує потік води замість насоса).
Обраний шлях збору води залежить, наприклад, від часу, який є для його побудови, і відтак на етапі невідкладного реагування вибір способу збору часто обмежений тими варіантами, які можна швидко встановити, наприклад, забір з річки чи озера [I.3] або там де можна використовувати існуючі криниці [I.7] чи свердловини [I.8]. Знову ж таки, у процесі подальшого розвитку надзвичайної ситуації, наявний додатковий час може дати можливість побудувати інші способи збору води, які будуть більш доречними у відповідній ситуації.
Воду потрібно видобувати із місця збору із використанням джерела енергії. Під час гострого етапу реагування це часто означає використання якогось насосу (див. [A.1] – [A.9]), який працює на електроенергії [S.11] або дизелі [S.12], хоча їх може бути з часом замінено на більш сталі альтернативні варіанти, такі як гравітація [S.7] або сонячна енергія [S.10].
Після видобутку зазвичай воду потрібно очистити, перш ніж можна переходити до її постачання. Рівень і складність необхідного очищення залежать від якості води і стандартів та індикаторів, яких потрібно досягнути, хоча це й також залежить від етапу реагування на надзвичайну ситуацію. Наприклад, на гострому етапі пріоритетним завданням завжди буде безпосередньо зменшення рівня забруднення мікроорганізмами, оскільки це має найбільший короткостроковий вплив на здоров’я. Із часом можна додати інші методи очищення для вирішення питання додаткових джерел забруднення, які мають довгостроковий вплив на здоров’я (наприклад, фтор). На гострому етапі реагування заздалегідь виготовлені, готові очисні споруди є дуже корисними, оскільки вони спроєктовані для очищення мутних чи забруднених поверхневих вод у великому об’ємі. Вони також зазвичай використовують такі методи очищення, як коагуляція і седиментація разом чи без фільтрації ([T.4], [T.5]), які ефективно зменшують велику кількість хімічних елементів, що можуть мати довгостроковий вплив на здоров’я. Із часом можна спроєктувати більш сталі варіанти очищення, встановлення яких займає більше часу. Наприклад, повільні піщані фільтри [T.9] суттєво зменшують хімічні вимоги щодо очищення води, таким чином зменшуючи операційні витрати.
Згодом очищену воду потрібно буде транспортувати від джерела до користувачів (наприклад, із використанням водовозів або труб для транспортування води до резервуарів для її зберігання) та із резервуарів для води до користувачів (наприклад, із використанням труб та каністр). На гострому етапі реагування частіше використовують короткострокові рішення, такі як водовози [D.3] для транспортування води до гнучких резервуарів для води [D.5], які натомість під’єднані до кранів (див. [D.7]). Проте такі рішення, як перевезення води водовозами є дуже дорогими, і гнучкі резервуари не є ефективними в довгостроковій перспективі. Тому варто починати якомога швидше використовувати інші системи транспортування/розповсюдження, які є дешевшими, більш сталими та зручними. До таких відносять трубопроводи із використанням гравітації або насосні станції на сонячній енергії, резервуари із великими об’ємами, виготовлені зі стійкіших матеріалів (див. [D.6]), і системи постачання, які доставляють воду ще ближче чи навіть у домівки (див. [D.7], [D.8]).
У домогосподарствах питну воду потрібно зберігати безпечно, і користувачі можуть проводити додаткове очищення води вдома за потреби. Історично на гострому етапі реагування використовувалися певні технології із забезпечення безпеки води на рівні домогосподарств до запровадження централізованого очищення або у локаціях, де це неможливо зробити, наприклад, використання саше із коагулянтами – флокулянтами [H.8]. У деяких гострих ситуаціях, коли населення вже знає про певний продукт для очищення води в домашніх умовах, його можна включати до пріоритетних наборів непродовольчих товарів на гострому етапі із метою забезпечення якості води, особливо, у випадку груп населення, які розкидані на великій території. Загалом багато із таких систем очищення води в домашніх умовах є також вдалими довгостроковими рішеннями, коли централізоване очищення води є ненадійним та коли можна провести пілотні інтервенції до їхнього масштабування, потенційно із використанням місцевих ринків із цією метою.
Деякі гуманітарні організації у секторі WASH також використовують комплексні системи, які складаються з кількох технологій із вище зазначених функціональних груп, які зазвичай привозяться, відразу ж розгортаються та забезпечують надійне постачання води із джерела до користувача у різних ситуаціях. Ці системи зазвичай використовуються лише на гострому етапі реагування, перш ніж вдасться визначити та встановити довгострокові рішення відповідно до умов або модернізувати існуючі системи.
Важливо зазначити, що не завжди потрібно, щоб вода проходила всі функціональні групи, перш ніж вона дійде до користувача. У деяких системах викидається етап очищення з огляду на високу якість джерела води. Вода також може постачатися із використанням гравітації, щоб уникнути потреби використовувати насоси.
Існують численні фактори, які впливають на початкове рішення щодо того, які технології обирати в умовах надзвичайної ситуації. В реальності потрібен певний досвід для того, щоб обрати підходящі технології для відповідного етапу реагування, і неможливо бути занадто регламентованим у цьому питанні. Наступні кроки дають кілька рекомендацій щодо визначення доречної технології водопостачання для конкретного випадку:
- Оцінювання початкової ситуації (див. [X.1] – [X.4]), у тому числі визначення та доступність наявних джерел води, із достатньою результативністю, практики, вподобання та попит на воду серед водокористувачів, які будуть обслуговуватися, географічні умови, існуюча інфраструктура та послуги в районі, а також інституційне та регуляторне середовище.
- Визначення технологій, які можуть бути доречними для кожної з функціональних груп з огляду на короткий огляд технології та більш детальний опис із інформаційних брошур про технології. У функціональній групі очищення (T) можуть бути застосовними різні технології залежно від потенційного забруднення наявних водних ресурсів. Можуть вже існувати певні частини системи водопостачання, які можна буде інтегрувати.
- Логічне об’єднання технологій для побудови кількох відповідних мереж водопостачання.
- Порівняння систем та послідовна зміна окремих технологій з огляду на такі аспекти як пріоритети користувачів/громади, часові рамки, масштаб, вимоги щодо функціонування та обслуговування, економічні обмеження та технічні можливості.
