Очікується, що до 2050 року міське населення світу збільшиться майже вдвічі, що зробить урбанізацію однією з найбільш трансформаційних тенденцій 21 століття. У той же час стихійні лиха, збройні конфлікти та надмірне насильство дедалі частіше трапляються в міських районах, завдаючи довготривалої та сукупної шкоди слабким або часто вже непрацюючим комунальним службам (таким як санітарія) та створюючи значні проблеми для сталого розвитку.
Коли кризи в міських районах тривають роками або навіть десятиліттями, гуманітарні потреби стають гострими, оскільки цілі системи та комунальні служби ослаблені аж до колапсу. Стійкість суспільства доходить до межі, коли засоби задоволення основних людських потреб виходять за межі їх контролю. Особливо це стосується тих, хто живе в містах, а не в сільській місцевості, оскільки вони залежать від все більш складних основних послуг, таких як санітарна інфраструктура, каналізаційні мережі або послуги з обробки фекального мулу. Тому гуманітарні підходи та реагування мають бути розроблені зовсім інакше, ніж зараз.

Особливу увагу слід приділяти кумулятивному впливу хронічної деградації обслуговування та зростання ризику для здоров’я населення. Значною мірою проблеми випливають із складності міських систем та їх залежності від великомасштабної взаємопов’язаної інфраструктури, яка залежить від наявності кваліфікованого персоналу та надійного енергозабезпечення та водопостачання для забезпечення надання послуг. У багатьох із цих ситуацій система водопостачання виходить з ладу, електроенергія відключається, а руйнування цієї інфраструктури суттєво впливає на здатність керувати складною системою санітарії. Це ускладняється тим, що навчальні заклади часто припиняють роботу, а можливості працевлаштування у встановлених галузях втрачаються. У поєднанні з соціальною, політичною та економічною нестабільністю багатьох держав, а також стихійними лихами, ця динаміка змушує мільйони людей залишати свої домівки та шукати безпечний притулок деінде, як правило, у містах у своїй країні або за кордоном, часто перевантажуючи можливості інфраструктури приймаючого міста.
Хоча традиційні гуманітарні підходи переважно розроблялися для сільської місцевості, вирішення проблем вразливості та специфічних потреб міського населення в умовах тривалої кризи вимагає складних соціально-технічних підходів і довгострокових рішень. Це виходить за межі нинішнього розриву між гуманітарною діяльністю та розвитком і часто за межі можливостей і навичок гуманітарних суб’єктів. З точки зору проблем санітарії, це також означає, що гуманітарним організаціям потрібно мати справу з більш складними зовнішніми системами та послугами санітарії, а іноді і з відновленням систем каналізації та великих централізованих очисних споруд.

Розуміння основних міських послуг

Місцеві та глобальні економічні та політичні сили постійно змінюють спосіб життя людей і місце їх проживання, стираючи колись чітку відмінність між «сільськими» та «міськими» районами. Однак важливі компоненти основних послуг, наприклад, очисні споруди, часто знаходяться за межами міста. Таким чином, міський контекст можна визначити як територію, в якій проживають люди, уразливі до збоїв у основних послугах та мережах, що підтримують ці послуги.

Міські послуги – це надання міському населенню товарів, рішень чи інших цінностей. Основні міські послуги – це ті, які є життєво важливими для забезпечення існування населення, включаючи електроенергію, охорону здоров’я, воду, збирання та очищення стічних вод, а також утилізацію твердих побутових відходів. Усім міським послугам для функціонування потрібні три елементи: люди (наприклад, постачальники послуг, приватні підрядники та підприємці), технічне забезпечення (наприклад, інфраструктура, обладнання, важка техніка) та витратні матеріали (наприклад, паливо, хлор, ліки). Під збоєм в роботі основних служб розуміють те, що функції будь-яких важливих людей, технічного забезпечення або витратних матеріалів порушені. Короткострокові перебої в службі можуть не мати значного впливу на виживання цивільного населення, тоді як їх погіршення в довгостроковій перспективі спричиняє кумулятивний вплив на послуги пов'язані з ризиками для здоров’я населення.

Прямий, непрямий та кумулятивний вплив

Прямий вплив відноситься до (зазвичай) негайного та фізичного впливу, такого як пошкодження життєво необхідної міської інфраструктури, загибелі техніків та ремонтних бригад, пограбування складів лікарень або постачальників послуг та/або вилучення елементів безпосередньо з сервісної інфраструктури.

Непрямі впливи похідні від прямих впливів та впливають на пов’язані компоненти системи, як правило, у коротко- та середньостроковій перспективі. Прикладом може служити «відтік мізків», який виникає після масових соціальних потрясінь, або нестача запчастин через брак фінансів для їх придбання. Ці впливи можуть накопичуватися з часом, що може призвести, наприклад, до відсутності технічного обслуговування через недостатнє довгострокове кадрове забезпечення і, таким чином, відсутність довгострокового надання послуг, погане або відсутнє обслуговування інфраструктури та/або обладнання, яке експлуатується з погано відкаліброваним або погано підігнаними деталями.

Кумулятивний вплив відноситься до довгострокового погіршення основних послуг через посилений прямий та/або непрямий вплив(-и) на один або кілька критичних компонентів надання основних послуг (тобто людей, обладнання та витратні матеріали). Досвід польових робіт свідчить про те, що кумулятивний вплив є найбільш руйнівним і найскладнішим для відновлення. Зазвичай це пов'язано з великими масштабами робіт з відновлення інфраструктури, необхідними для відновлення будь-яких послуг або комбінацій послуг у міських районах. Кумулятивний вплив сильніше проявляється в ситуаціях тривалого конфлікту в міських районах.

Більш конкретно, концепція кумулятивного впливу вимагає переходу від традиційної парадигми допомоги до такої, яка враховує довгострокові реалії та потреби міських районів. Це також пояснює, як якість основних міських послуг може погіршитися до точки неповернення через «порочне коло» накопичених прямих і непрямих впливів, які становлять серйозні ризики для здоров’я та добробуту людей і призводять до невиправданого переміщення населення.

Кращий підхід до допомоги постраждалим людям

Розглядаючи міські санітарні служби в умовах тривалої кризи, відмінності між етапами з надання допомоги-відновлення-розвитку рідко коли виявляються чіткими. Наприклад, асиметрія якості або охоплення послуг між мікрорайонами означає, що в одному місті може знадобитися одночасно кілька типів програм, таких як випорожнення ями або відновлення великої станції очистки стічних вод.
Враховуючи складність взаємозв’язку міських послуг всередині та за межами міських районів, а також між самими службами, спроби внести ясність за допомогою відповідей, обумовлених штучними кордонами (наприклад, спроби перейти від надання допомоги в надзвичайних ситуаціях до «розвитку») можуть бути контрпродуктивними. Реагування залежить від конкретної ситуації, і потреби в міських районах іноді можуть вимагати поєднання етапів, які класично називають «допомога», «реабілітація» та «розвиток» у будь-який момент протягом тривалої кризи.

Крім того, було добре визначено основний недолік моделей фінансування для гуманітарних контекстів: короткострокові цикли фінансування, які не відповідають потребам людей або органів влади, які намагаються відновити роботу. Потрібні більш адаптовані до контексту та стійкі механізми фінансування, щоб забезпечити перехід від швидкого ремонту пошкоджень інфраструктури (прямий вплив) до активного профілактичного обслуговування та відновлення (непрямий та кумулятивний вплив), необхідних для стабілізації або навіть відновлення основних міських послуг. Особливо це стосується санітарії, яка часто сприймається як низький пріоритет різними місцевими та міжнародними зацікавленими сторонами в порівнянні з іншими важливими послугами, такими як вода та електроенергія.

Складність міських умов робить партнерство особливо важливим у відновленні більш стійких систем, але також робить їх складнішими. Здатність взаємодіяти з численними горизонтальними мережами неформального управління, накладеними на вертикальні ієрархії, найкраще набувається завдяки досвіду. Наприклад, взаємодія з тими приватними компаніями, які регулярно гарантують технічну підтримку постачальникам державних послуг, може стати поворотним моментом у наданні допомоги під час затяжної кризи. Оскільки для такого партнерства не існує бажаної моделі, найбільш релевантні вразливі місця та можливості в цьому контексті в кінцевому підсумку сформують відносини з органами влади, бенефіціарами, приватним сектором та іншими недержавними суб’єктами.
 
Усі вищезгадані основні проблеми найкраще вирішувати шляхом визнання самого масштабу та тривалості виклику, багатогранного взаємозв’язку основних послуг, кумулятивного та непрямого впливу, а також прямого впливу, необхідності переосмислення спектру допомоги-відновлення-розвитку; і фінансування, яке не відповідає тривалості чи масштабу потреб. Ключ до успіху у вирішенні такої проблеми полягає в досягненні консенсусу, який посилює зміну парадигми у способах надання допомоги постраждалим людям у міських умовах.